- прочанин
- Особа, яка здійснює або щойно здійснила паломництво, прощу; паломник
Словник церковно-обрядової термінології. - Львів; Свічадо.. 2001.
прочанин
Смотреть что такое "прочанин" в других словарях:
прочанин — а, ч. Богомолець, паломник, що ходить на прощу до святих місць … Український тлумачний словник
прочанин — (той, хто ходить на прощу), богомолець; піліґрим … Словник синонімів української мови
прочанин — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
богомолець — льця, ч., заст. 1) Той, хто ходить на богомілля; прочанин. 2) Той, хто молиться Богу, ходить на церковні відправи … Український тлумачний словник
каліка — и, ч. і ж. 1) Той, хто позбувся якої небудь частини тіла або втратив здатність рухати нею. 2) Жебрак, що випрошує милостиню. 3) заст. Прочанин. 4) лайл. Про незграбну, невмілу людину … Український тлумачний словник
паломник — а, ч. Той, хто відвідує святі місця або мандрівний богомолець узагалі; прочанин … Український тлумачний словник
пілігрим — а, ч., книжн. 1) Паломник, прочанин, мандрівний богомолець, який іде на поклоніння до святих місць. 2) перен. Мандрівник, подорожній … Український тлумачний словник
прочанка — и. Жін. до прочанин … Український тлумачний словник
прочанський — а, е. Прикм. до прочанин … Український тлумачний словник
странник — а, ч., заст. 1) Богомолець, який мандрує по святих місцях і живе милостинею; прочанин. 2) Той, хто мандрує, подорожує; мандрівник, подорожній … Український тлумачний словник
